Протягом останніх семи років у місті Ізмаїл розгортаються події, які залишаються непоміченими українському суспільству. Хоча події, про які йдеться, та саму проблему ми порушували неодноразово у своїх матерiалах:
З самого початку просте питання: чи може біологічно мертва людина фiзично пересуватися та усвідомлено підписувати документи, особливо, якщо ці документи стосуються права власності на майно?..
Читач може не надавати категоричну відповідь одразу ж, а трiшки «посумніватися» щодо відповіді на це питання. Виявляється, в Україні існує понад сотня суддів (від Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області — до Верховного Суду), слідчих поліції, прокурорів, офіцерів прикордонної служби, адвокатів (у тому числі, з числа членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області), які щиро вірять, що покійник може «повстати з мертвих» та підписати документи на майно зацiкавленим особам. Як наслідок, вказані судді, слідчі поліції, прокурори та прикордонники не вважають підробленим, зокрема, «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015, який було підписано інженер-інспектором Регістру судноплдавства України Фарварщуком В.Д. (який встиг померти ще у 2007 році). Справа про цей «Акт» та інші підробні документи наразі і розглядається в Ізмаїльському міськрайонного суду та водночас — в Європейському суді з прав людини.
Написане вище, на жаль, — не жарт. Всi тi навмиснi злодiяння, що використовуються в рамках справи людьми, якi являються представниками влади, — це нашi реалiї…
Так, в інтерв’ю журналістам ТСН колишній керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (нині – керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури) Олександр Сара зазначив: «Документ, підписаний людиною після смерті, не є підробленим документом». Враховуючи це, нагадаємо усім платникам податків, що кандидат юридичних наук, прокурор Олександр Васильович Сара отримує заробітну плату у 100 тисяч гривень за рахунок платників податків, а тому, можливо, — він може дозволити собі такі думки?..
Аналогічно поводять себе протягом останніх семи років не тiльки: прокурори Ізмаїлу (Олександр Сара, Максим Івахів, Ірина Мелещук, Роман Тактаров), не лише слідчі ізмаїльської поліції (Валентин Янков, Ігор Мінчев), судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області (Олександр Присакар, Олександр Бурнусус, Асен Адамов, Галина Смокіна, Тетяна Пащенко та інші), не лише офіцери прикордонної служби з числа офіцерів Ізмаїльського прикордонного загону. По такiй схемi дiють навіть судді Верховного Суду! I це – не жарти.
Так, 14 грудня 2023 року колегія з п’яти суддів Верховного Суду зняла арешт з так званого «порому «Кислицький». Мотивували тим, що, мовляв, навіть якщо Верховний Суд проінформований про те, що всі документи на так званий «пором «Кислицький» є підробленими, але, тим не менш, підроблення документів аж ніяк (теж на думку Верховного Суду) не може заважати особам, які захопили це судно у законного власника зі зброєю в руках, продовжувати використовувати це судно на підставі підроблених документів.
Не відстають від судового спіритизму і одеські адвокати, зокрема члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області. Так сталося, що КДКА Одеської області взагалі не проти того, щоб адвокати Дмитро Златі, Андрій Арнаут та Роман Кобак, представляючи своїх клієнтів (Сергія Чебана, Ларису Чебан, Степана Ніколена, Ігоря Ніколенка, Данила Радєва) у суді Ізмаїлу щодо так званого «порому «Кислицький» по підробленим документам, сприяли використанню їхніми ж клієнтами захоплення судна на підставі «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015, який було підписано інженером-інспектором Регістру судноплдавства України Фарварщуком В.Д., (помер у 2007 році).
Виникає купа питань… Чи може це бути тим, що помпезно декларується як «славетні традиції одеської адвокатури»? Чи може послідовне виправдовування використання підроблених документів та сприяння у використанні підроблених документів окремими членами КДКА Одеської області бути «славними традиціями одеської адвокатури»? У нас є великі сумніви з цього приводу. Тим більше, що свого часу у «поромній справі» суд встановив вперше в історії української адвокатури (сподіваємося, що востаннє) наявність конфлікту інтересів у діях членів КДКА Одеської області Тетяни Пришляк та Парасковії Іванової, які, як виявилося, ухвалювали рішення на користь осіб, які захопили судно на підставі підроблених документів. Такий собі конвейер процесуального знищення непокірних адвокатів. Вперше в історії Української Держави суд встановив конфлікт та наявність ознак корупції у діях вказаних членів КДКА Одеської області. Це також «славетні традиції одеської адвокатури»?
Інше питання.
Всi ми живемо в часи вiйни. На кордоні стоїть «пором «Кислицький» на підроблених документах, яким Сергій Чебан, Ларис Чебан, Степан Ніколена, Ігор Ніколенко та інші особи постійно перевозять невідомо що і невідомо кого в Україну та з України (i все це пiд час вiйни). В той час сестра голови Ізмаїльського міськрайонного суду Олександра Присакара — екс-суддя iз Севастополя, яка перейшла на бік окупантів, — наразі є помічником російського «судді» Олексія Ражкова, який є довіреною особою самого російського диктатора з питань насадження окупаційної влади не лише в Криму, а й на півдні України. Ви зможете якось пояснити хлопцям на фронті, що поки вони відбивають штурми кремлівських фанатиків, у цей час на кордоні, в тилу сепаратсти ганяють судно на підроблених документах, де увесь суддівських корпус, поліція та прокуратури навіть не приховують своїх сепаратиських настроїв.
Коли якогось суддю беруть на хабарі, то про такого суддю і його хабар забувають наступного ж дня. Хтось сьогодні пам’ятає найбільший хабар в історії судочинства у всій Європі — хабар голови Верховного Суду? Ні. Чи зупинило це інших суддів від отримання хабарів? Ні. Тоді чому український народ толерує, що понад сотні суддів, поліцейських, прикордонників, прокурорів, адвокатів використовують підроблені документи або сприяють злочинній організації у використанні підроблених документів на так званий «пором «Кислицький». Чому український народ хоче бути жертвою корупції?
Справа про ізмаїльський пором – це справа не про пором. І це не справа Любові Стойкової, Сергія Слободенюка або їх адвоката Дмитра Ягунова. Це справа про дисфункціональність всієї системи української поліції, прокуратури, судової системи та адвокатури. Іншими словами — це про абсолютний крах того, що покликано начебто боротися зі злочинністю та захищати права громадян. Також захищати саме за гроші платників податків, які під час війни виділяють величезні суми на утримання тих самих суддів, прокурорів та поліцейських.
А жителi Одеської області мають знати, що більшість суддів Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області (Олександр Присакар, Асен Адамов, Наталія Баннікокова, Тетяна Пащенко та інші) йдуть до Одеського апеляційного суду. Тому одесити мають бути наперед готовими до спіритичного правосуддя, якщо не забудуть, що саме вони утримують за свій рахунок суддів і мають право вимагати від суддів, слідчих, прокурорів та прикордонників, не задiювати мертвi душi заради наживи та злочинних намiрiв.
Як бачимо, нi час, нi вiйна, нi тисячi життiв в окопах — не можуть виправити системний безлад, який укорiнився в кабiнетах українських чиновникiв. Що ми покажемо тим, хто вiддає своє життя за державу, коли вони повернуться додому? I чи буде що показувати, коли зсередини зсередини вона повнiстю розкладається…
Мовою оригiналу, на правах реклами.
Читайте важливi морськi новини на нашому Телеграм-каналi